Година пам’яті «Червоний колір перемоги»

Година пам’яті «Червоний колір перемоги»

         28 жовтня 1944 рік - цей день назавжди залишиться в пам’яті нашого народу. Це дата звільнення території України від фашистів у другій світовій війні. Більше ніж 70 років віддаляє нас від тих буремних воєнних подій. Як для історії  - то  це не багато, але для людини – майже все життя. Тож з кожним роком усе далі і далі у минуле віддаляються ці героїчні і трагічні події. Усе менше залишається живих ветеранів, викривляються факти, значення перемоги. Тому так важливо, щоб Ви, сьогоднішні, знали і пам’ятали про ті події. Кажуть: «Тільки той, хто пам’ятає минуле, вартий майбутнього». Пропонуємо вашій увазі відео, що допоможе нам згадати ті страшні події: 

(відеоролик "Каналу 24" трохи скорочений мною)

Як бачите, після закінчення війни Україну чекали й інші негаразди. Голод по селах, повоєнні репресії, відбудова зруйнованого. У наступному відео ви побачите, як важко українці працювали на відновлення своєї держави:

 (відеоролик Тетяни Діденко трохи скорочений мною)

 

Пам’ять... Вона нетлінна і вічна. Вона дивиться на нас із старих фронтових фотографій, з тих речей, які зберігають колишні фронтовики, і не дає померкнути жодній героїчній сторінці історії перемоги над фашизмом. А ви, молоде покоління, про їхні бойові подвиги, воєнне життя можете сьогодні дізнатися тільки з розповідей ветеранів, з кінофільмів, з творів художньої літератури. Багато, як українських, так і  світових митців слова всього світу присвятили свої твори темі війни. І ми пропонуємо вашій увазі серію буктрейлерів на книги про війну. Буктрейлери  були створені нашою бібліотекою до святкування 70-річчя перемоги у війні. Ми спитали наших читачів: які книги про війну вони вважають найкращими. И саме за результатами цього опитування й були створені буктрейлери. Усі представлені книги є у нашій бібліотеці.

 

 

Історію не перепишеш, що було не зміниш. Чим менше залишаються в живих свідків тих боїв, тим більша повинна бути наша всенародна вдячність та опіка вічної пам’яті про тих, хто загинув, хто вижив в цій війні і живе серед нас. А коли вже і їх не стане, - залишиться пам'ять в наших серцях. У Бориса Олійника є гарний вірш:

Ніхто не забутий.

На полі ніхто не згорів:

Солдатські портрети

На вишитих крилах пливуть…

І доки є пам'ять в людей,

І живуть матері,

Допоки й сини,

що спіткнулись об кулі,

Живі!

Давайте будемо читати книги про війну, дивитись воєнні фільми, щоби ЗНАТИ! І ПАМ'ЯТАТИ!