Вона існує більш ніж 4000 років. Були
часи, коли її приковували ланцюгами до полиці. І часи, коли її спалювали на
ритуальному вогнищі. Часи, коли її вважали небезпечною зброєю. І часи, коли вона
вважалась коштовним скарбом.
Коли люди почали писати книги, вони не мали на меті створювати просто цікаві історії. В них не було й зайвого часу, щоб заповнювати його читанням. Вони переймалися тим, що пам'ять навіть найрозумніших людей недовговічна. І її не вистачить, щоб запам’ятати усі найважливіші знання.
Тож необхідно було створити якусь чарівну річ, щоб зберегти ці знання. І людство створило книгу. Та це був довгий шлях.Звідки ж бере початок книга? Давайте з вами
подумки перенесемося у часи, коли люди вже вміли говорити, але не вміли писати.
Як
же люди передавали інформацію? Існувало кілька способів. Наприклад, за
допомогою різних предметів. Ви знаєте що-небудь про письмо вузлами?
У
перуанських індіанців було вузликове письмо - кіпу. Це товста мотузка, до якої
у вигляді бахроми підв'язувалися різнокольорові шнури різної довжини і товщини. Вузли на шнурках зав'язувалися прості, подвійні, потрійні
і розташовувалися вони то на кінці шнурка, то майже біля самої мотузки. Кожна
деталь мала велике значення. У кожного кольорового вузлика був свій сенс:
червоний вузол позначав війну, білий - мир, зелений - хліб, чорний - смерть. Але
таке письмо було дуже важко читати. Тож йому на зміну прийшло письмо у малюнках.
Вчені
знайшли досить багато малюнків, зроблених нашими далекими предками. Найдавнішим
з них – більше 30 тисяч років. І їх не можна назвати просто малюнками. Адже
контури вирізували на камені, а вже потім заповнювали фарбою. Тож процес
малювання був досить складним. Малювали переважно тварин: носорогів, бізонів,
мамонтів, оленів. Також на малюнках зустрічаються сцени полювання, зображені
люди зі стрілами та списами. Зрідка зустрічаються малюнки риб, рослин, комах.
Пов’язано це з тим, що малюнки для стародавньої людини мали ще й ритуальне
значення. Малювали тих тварин, яких хотіли вполювати. Враховуючи складність
виготовлення наскальних малюнків, людство неодмінно повинно було прийти до
думки, що можна зображення тварини чи людини замінити якимсь символом.
Досить
багато писемних пам’ятників з ієрогліфами знайдено у Єгипті. Система ієрогліфів
була складною, щоб опанувати її, потрібен був значний час. Той, хто мав бажання
писати, повинен був вивчити не тільки 5000 тисяч знаків, але й засоби їх
поєднання. Наприклад, є два ієрогліфа: «дім» і «ноги». Отже, якщо ієрогліф
«ноги» стоїть перед «домом», то це читається, як «заходити в дім», якщо – після
«дому», то читаємо «виходити з дому». Крім
ієрогліфів, що означали цілі слова, були й ієрогліфи, що означали окремі звуки.
Система письма ієрогліфами існувала біля 5 тисяч років. Майже в той же час,
коли у Єгипті користувалися ієрогліфами, в Персидському царстві існувало
клинописне письмо.
Писар
креслив свої знаки на м'якій глиняній плитці тригранної загостреною паличкою.
Плитки заповнювали рівними і дрібними рядками клинопису. Кожна «книга»
складалася з декількох десятків і навіть сотень плиток, як наша книга з
багатьох сторінок. Книги нумерували як сторінки і на кожній проставляли назву
для того, щоби сторінки не загубилися. Аkе для зберігання такої книги потрібно
було декілька ящиків, і можете собі уявити: скільки така книга важила.
А,
крім того, глина тріскається на сонці, кришиться. І, якщо таку глиняну табличку
уронити, то вона розіб’ється на кусочки. Згодом виникло більш просте письмо –
за допомогою букв. Але глина, як матеріал для письма використовувалася досить
довго.
Більш
зручнішими за глиняні, виявилися воскові книги. Виглядала воскова книга так:
кілька табличок - дощечок, акуратно виструганих в середині, скріплювалися
шнурками через дірочки. Виїмку кожної дощечки заповнювали воском. Такі
книги слід було зберігати у прохолодному приміщені, адже віск міг розтанути.
На чому тільки не пробували писати наші далекі
предки!
І
на березовій корі, і на тканині, і на залізних пластинах, і навіть на
пальмовому листі — папірусі.
В
Єгипті, на берегах Нілу, це листя нарізали тонкими смужками, склеювали,
висушували, скручували в сувої і брали з собою в далекі подорожі. Справді,
пальмове листя виявилось зручним матеріалом для письма, але ж пальми ростуть не
скрізь...
І
люди винайшли пергамент — дуже тонку, спеціально оброблену шкіру тварин. Ось
тоді вперше й народилося таке диво, як книги. Вони старанно писалися від руки,
прикрашалися різними малюнками. Перевага пергаменту – його довговічність.
Та
коштували книги дуже дорого: за одну книгу можна було виміняти череду корів або
табун коней. Зрозуміло, що такі дорогі книги могли бути лише у дуже багатих
людей. А потрібні вони були не лише багатіям, адже знання необхідні всім. Навіть
коли пергамент замінив папір, книга все ж залишалася великим скарбом. Людство
замислювалося: як же зробити книгу дешевшою, доступнішою? Треба було навчитися
робити книги швидко, акуратно і у великих кількостях.
Довгий
час книги переписувалися від руки. Це була важка справа, що потребувала уваги,
терпіння, старанності й акуратності.
Існували цілі майстерні по створенню рукописних книг. Зазвичай – вони
створювалися при монастирях. Адже у великій кількості переписувалася саме
релігійна література. У монастирях створювалися і літописи – вони фіксували
історичні події, що відбувалися у країні і світі. До нашого часу збереглася
незначна частка літописів, але саме завдяки їм вдалося встановити деякі
історичні факти та відомості. І ось у XVI столітті відбулася подія: Іоган
Гуттенберг створив перше типографське обладнання – друкарський станок. Тепер
текст можна було друкувати механічним способом у великій кількості. Так почало
поширюватися книжне знання. Ось який довгий і важкий шлях пройшла книга, перш
ніж стала такою, якою ми бачимо її тепер.
Так,
при розкопках стародавньої Ніневії у палаці царя Ашурбаніпала було знайдене
зібрання книг у вигляді глиняних табличок.
Відомо,
що вперше твори писемності почали збирати в стародавньому Єгипті, де понад 3500
років тому існувало сховище папірусів. Найвідоміша
давньоєгипетська бібліотека належала фараону Рамзесу, називалася вона «Аптека
для душі».
В
Античності і на Стародавньому Сході бібліотеки існували в двох іпостасях: як
книгосховища і як центри, в завдання яких входило поширення знань. Книга була
великою цінністю. Щоби запобігти крадіжкам, її приковували до полиці ланцюгами.
У бібліотеках ставили посуд з водою, щоби людина мала змогу вимити руки, перш ніж
торкатися до книги.
В
епоху раннього Середньовіччя виникають бібліотеки при монастирях і соборах.
Перша
бібліотека Київської Русі, про яку збереглися відомості, - це бібліотека
Ярослава Мудрого – за літописними свідченнями вона розташовувалася на території
Софійського Собору в Києві. Час заснування бібліотеки невідомий. У «Повісті
минулих літ» про неї згадується під 1037 р. Та це єдина згадка в літописних джерелах, подальша її
доля невідома.
Бібліотеки
довгий час були закритими закладами. Не кожен мав змогу отримати до них доступ.
Лише у 18 столітті, 200 років тому, з’явилися
перші публічні бібліотеки. Тобто бібліотеки, відкриті для кожного. А сьогодні
вже існують і електронні бібліотеки, які відкриті для читачів 24 години на добу
й доступні на будь-якій відстані.
Пропонуємо
вам зазирнути у сім найкращих сучасних бібліотек світу.
Як
змінилися бібліотеки, так і процес виготовлення книжок з часом змінюється. Який шлях сьогодні проходить книга?
Отже, книга
протягом багатьох століть залишалася дієвим інструментом впливу на людей. Всю історію цивілізації книга допомагала
зберігати і поширювати знання, і в сучасному світі змінилися форми існування книги
та бібліотеки, та залишилася незмінною їх роль розвитку людства.
