четверг, 16 января 2020 г.

Анонс



Анонс

У 2012 році в світі з'явилася ще одна гарна традиція. Починаючи з зими 2012 року, в передостанню неділю січня з ініціативи Міжнародної федерації лижного спорту (FIS) відзначається нове свято — Всесвітній день снігу (World Snow Day). Цей день був створений, щоб поширити серед людей, особливо молоді, бажання займатися зимовими видами спорту (лижі, сноуборд, ковзани, хокей та ін.)
На жаль, цього року природа досі не подарувала нам такої можливості.
Давайте, юні друзі, спробуємо почаклувати - закликати сніг до нашого міста. Раптом вийде! Адже до Водохрещі тривають чарівні святочні дні!
Тож запрошуємо користувачів юнацького відділу
19 та 20 січня з 10-00 до 16-00 завітати до центральної бібліотеки, щоб взяти участь у конкурсі акції «Сніг кружляє, літає, літає…» й отримати приємні подаруночки.

Допоможемо природі разом – начаклуємо снігу!

пятница, 13 декабря 2019 г.

Обзор новой литературы


Здравствуйте. Вас приветствует юношеский абонемент центральной городской публичной библиотеки. Сегодня я хочу познакомить вас с одними из последних новинок, поступивших в наш фонд. 
В свое время книги Лидии Алексеевны Чарской по своей популярности могли поспорить с изданиями поэтов Серебряного века. Будущая писательница училась в Павловском институте благородных девиц в Петербурге. Воспоминания о годах учебы и юности послужили основой для повести «На всю жизнь». В конце 19 века начало самостоятельной жизни было для девушки непростым испытанием: как устроить свою судьбу и чему посвятить себя, как найти свое место не только в тесном домашнем кругу, но и в обществе? Этими вопросами задается героиня повести Лидия Воронская, которая стоит на пороге взрослой жизни: позади институтская жизнь, впереди – неизвестность и неопределенность. «Бог весть, что ждет нас за порогом нашей институтской клетки, где мы провели, худо ли, хорошо ли, семь безмятежных детских лет без особых забот и печалей. Детство кончено, и мы вступаем в «жизнь». Благородство, мечтательность, чистота, жизнелюбие – те качества героинь Лидии Чарской, которые покорили не одно поколение юных читателей.
Майкл Морпурго – человек, посвятивший свою жизнь литературе и детям. Автор более сотни книг. Живет на тихой ферме в Девоне и,  по собственному признанию, прежде чем перенести свои истории на бумагу, рассказывает их своим лошадям и собакам. Ведь в большинстве его книг животным отведена очень важная роль. Так, повесть «Адольфус Типс и ее невероятная история» погружает читателя в трудные будни прибрежной английской деревушки, которая в годы Второй мировой войны оказалась в зоне размещения союзных войск. Семья Лили вынуждена покинуть родную ферму, но девочка не может оставить на произвол судьбы свою любимицу – своенравную серую кошку. За эти месяцы изгнания Лили обретет дружбу, которая продлится долгие десятилетия, а кошка обзаведется звучным именем – Адольфус Типс. 
Роман «Затерянные в океане» знакомит читателей с Майклом, родители которого,  потеряв работу, решают круто изменить жизнь и отправиться всей семьей, включая собаку по кличке Стелла Артуа  в кругосветное путешествие на яхте. Это начинается как прекрасное семейное приключение, и все идет именно так, как и мечталось, пока в одну из ночей Майкл и Стелла не оказываются за бортом. Выброшенные на берег островка, затерявшегося в Тихом океане, мальчик и его собака отчаянно пытаются выжить и спастись. И однажды Майкл обнаруживает, что он не единственный человек на острове. О приключениях юных друзей вы узнаете, прочитав роман. 
Для младшего поколения предлагаем серию «Сказочные повести». «Стюарт Литл» - необыкновенная история Элвина Уайта о мышонке, который родился в обычной американской семье. Его родители в нем души не чаяли и воспитывали его как настоящего джентльмена. И как джентльмен, Стюарт не мог не прийти на помощь маленькой птичке, нашедшей приют в их доме. А когда птичка улетела, Стюарт отправился на ее поиски – ведь за порогом дома его ждали настоящие приключения.

Кто в детстве не мечтает стать волшебником! Вот и Кайтусь, обыкновенный польский мальчишка, тоже хотел иметь шапку-невидимку, семимильные сапоги, ковер-самолет и много чего еще чудесного. Но стать волшебником не так-то просто, оказывается, для этого надо долго и упорно тренироваться. А что удивительного? Волшебство – вещь трудная, особенно когда только начинаешь. И вот, наконец, у Кайтуся получилось первое волшебство. Но принесет ли ему эта чудесная способность радость и счастье, если колдовать только для себя, вы узнаете прочитав книгу Януша Корчака «Кайтусь-Чародей».
Еще одна увлекательная книга из этой серии  автора Кристине Нестлингер. Жил-был Пес. Однажды решил Пес повидать белый свет. Надел фетровую шляпу, обмотал вокруг шеи полосатый шарф, застегнул  зеленый рюкзак и отправился в путь. «Я уже столько прожил и так мало видел, - размышлял он.- Может быть, где-то меня ждут, может, я где-нибудь пригожусь?» А ведь Пес много умел – выращивать кактусы и розы, прекрасно готовить, вязать, насвистывать песенки, кроме того, он имел дипломы спасателя и пожарного, разбирался в мореплавании и астрономии. В общем, Пес мог пригодиться где угодно. А кого он встретил на своем пути и какие приключения его ожидали, вы прочитаете в веселой сказочной повести «Пес спешит на помощь»
Эти и много других интересных, увлекательных и красочных книг вы можете прочитать посетив нашу библиотеку расположенную по адресу  г. Краматорск, ул. Марии Приймаченко, 16.

четверг, 5 декабря 2019 г.

Сценарий массового мероприятия "Права детей по букве закона"

Давным-давно, в 1945 году, собрались главные люди из разных государств на совет. Кончалась Вторая мировая война. Людей погибло столько, что, если бы их собрать вместе, получилась бы целая страна. И вот решили государства объединиться, чтобы все споры и проблемы решать мирно, договариваться, как это делается у культурных людей. Так появилась Организация Объединённых Наций - ООН.
Когда шла война, каждое государство отстаивало свои права. Но ведь самое главное -это права каждого человека. И все государства, входящие в ООН, в 1948 году подписали Всеобщую декларацию прав человека, в которой пообещали друг другу и своим народам сделать всё, чтобы никто не мог нарушить эти права.
В Декларации сказано о правах всех людей: мужчин и женщин, богатых и бедных, верующих и неверующих, любой нацио­нальности и цвета кожи. И только через 40 лет спохватились: есть ещё люди, о которых надо побеспокоиться! Это дети. Ведь вся жизнь и судьба ребёнка зависит от взрослых, а они бывают разные.... И государство обя­зано позаботиться о своих маленьких гражданах, помочь родителям в воспитании детей. Поэтому в 1989 году ООН приняла документ, который называется «Конвенция о правах ребёнка». Конвенция - это между­народное соглашение. Государства пришли к соглашению, что будут соблюдать в своей стране права каждого ребёнка. И наше государство тоже подписалось под этим документом.
Сегодня я познакомлю вас с основными законами Конвенции о Правах ребенка.

ГЛАВНОЕ ПРАВО КАЖДОГО ЧЕЛОВЕКА-ПРАВО НА ЖИЗНЬ
Но так думали не всегда. Было в древности такое государство - Спарта, которое славилось своими непобедимыми воинами. И вот в этом государстве каждого новорожденного мальчика осматривали и решали: если крепкий, здоровый -пусть живёт. А если родился слабым, больным — сбросить его со скалы! А ведь слабенький ребёнок, может вырасти очень сильным, он может стать большим учёным или талантливым художником. Просто больных надо лечить, слабым - помогать.
Каждая страна, говорится в Конвенции, должна заботиться о новорожденных, помогать их мамам, строить больницы и поликлиники.


НИКТО И НИКОГДА НЕ СМЕЕТ ОСКОРБЛЯТЬ И МУЧИТЬ РЕБЕНКА
Оказывается, есть ещё люди, готовые дразнить и обижать детей за то, что они иной национальности, религии, другого цвета кожи. Встречаются и другие - воспитатели, которые жестоко наказывают детей за каждую шалость, непослушание или просто бьют, пользуясь своей силой. Каждое государство, подписав Конвенцию, обещают защитить своего маленького гражданина и покарать того, кто жестоко обращается с детьми.


РЕБЕНОК ИМЕЕТ ПРАВО СПОКОЙНО ЖИТЬ В СВОЕМ ДОМЕ И ЧУВСТВОВАТЬ СЕБЯ ХОЗЯИНОМ КАК ПАПА И МАМА
Никто не имеет права заставить тебя открыть дверь! Ни самый главный начальник, ни генерал. В своём доме ты главнее любого из них! Никому не позволено силой врываться в чужой дом. Каждый человек должен чувствовать себя дома в безопасности.


ВСЕ ДЕТИ ДОЛЖНЫ УЧИТСЯ, ЧТОБЫ СТАТЬ ГРАМОТНЫМИ
Каждый ребёнок имеет право на бесплатное образование. В Конвенции записано также: государство должно следить, чтобы непременно все дети посещали школу, а не прогуливали уроки! Значит, когда ты ходишь в школу, ты помогаешь своей стране выполнять Конвенцию.


НЕЛЬЗЯ УЧИТЬ И ПОДДЕРЖИВАТЬ ДИСЦИПЛИНУ В ШКОЛЕ ЖЕСТОКОСТЬЮ И УНИЖЕНИЯМИ
Учитель, воспитатель должны уважать детей, быть добрыми и терпеливыми. Если ребёнок плохо учится или шалит, его нельзя оскорблять, а тем более - бить. Так написано в Конвенции. В старые годы считали, что хорошие манеры и воспитанность надо вколачивать розгой, силой. Но теперь уже все поняли, что можно и нужно учить и воспитывать детей добром.



РЕБЁНОК НЕ ОБЯЗАН БЫТЬ «КАК ВСЕ»
Если ребёнок чем-то не похож на других, никто не имеет права его заставлять, требовать, чтобы он был как все. Если ребёнок особенный — пусть таким и останется.
Жил когда-то в Дании странный мальчик, длинный, нескладный, некрасивый. Он был сыном сапожника, но мечтал стать поэтом. Он вечно думал о чём-то своём, не замечая, что все над ним смеются. Потом мальчик вырос, но остался в душе все тем же странным ребёнком. Теперь его имя знает весь мир. Его зовут Ганс Христиан Андерсен.


РЕБЁНОК НЕ ОТВЕЧАЕТ ЗА ПРОВИННОСТЬ РОДИТЕЛЕЙ
Может быть, они нарушили закон, порядок или обидели кого-то, всё равно нельзя упрекать, унижать, наказывать ребёнка за то, что у него «такие» родители. Государство не допустит, чтобы дети страдали из-за проступков родителей.


ДЕТИ ИМЕЮТ ПРАВО ЖИТЬ СО СВОИМИ РОДИТЕЛЯМИ И НИКОМУ НЕ ПОЗВОЛЕНО ИХ РАЗЛУЧАТЬ
Бывает, что детей приходится спасать от землетрясения, наводнения, от войны. Из опасного места их могут увезти далеко, иногда даже в другие страны. Но потом эти страны должны помочь родителям и детям отыскать друг друга. Если дети едут к родителям, государства должны пропустить их через свои границы.
       

НИКОГО НЕЛЬЗЯ НАКАЗЫВАТЬ БЕЗ СУДА
Любой человек, в том числе и ребёнок, считается невиновным до тех  пор, пока не докажут, что он виноват. Если тебя в чём-то подозревают - не оправдывайся, пусть сперва докажут!
Один человек не имеет права признать другого виновным, осудить, а тем более - наказать. Это может сделать только суд.
В суде у человека, которого обвиняют, должен быть защитник, знающий законы, который будет ему помогать.


НИКТО НЕ ИМЕЕТ ПРАВА ЧИТАТЬ ЧУЖИЕ ПИСЬМА
Переписка двух людей - это их тайна, и никому не разрешается выведывать эту тайну. Вообще-то всегда считалось, что порядочный человек никогда не станет подглядывать, подслушивать и читать чужие письма, а кто занимается такими позорными делами, с тем и говорить никто не захочет, от того все отвернутся. Вот и Конвенция специально подчёркивает: нельзя нарушать тайну переписки.


РЕБЁНОК ИМЕЕТ ПРАВО ОТДОХНУТЬ, ДОИГРАТЬ, ПОВЕСЕЛИТЬСЯ
Детские игры - это не пустяки. В некоторых странах дети вынуждены работать, потому что им приходится помогать родителям кормить се­мью. А в нашей стране есть родители, которые перегружают детей, хотят, чтобы, кроме школы их ребёнок ходил и на музыку, и на занятия иностранным языком, и в спортивную секцию... И забывают, что право на отдых, на игры, на праздники записано в Конвенции о правах ребёнка.


РЕБЁНОК ИМЕЕТ ПРАВО НА СВОЮ ЛИЧНУЮ ЖИЗНЬ И НА СВОЮ ТАЙНУ
Каждый ребёнок сам может выбирать себе друзей, и никто не должен его выпытывать: о чём это вы там шепчетесь? Никто не смеет указывать: с этим не дружи! Такую музыку не люби! Думай только так, а не иначе!
Родители могут посоветовать, убедить, объяснить тебе, что им не нравится в твоём поведении. Но никто не имеет права вмешиваться и силой переделывать жизнь человека по-своему.

      
ГОСУДАРСТВО ДОЛЖНО ЗАБОТИТЬСЯ О РЕБЕНКЕ, КОТОРЫЙ ОСТАЛСЯ БЕЗ РОДИТЕЛЕЙ
Здесь говорится о сиротах. Но бывает, что родители есть, но такие, что им страшно доверить ребёнка: пьяницы или сумасшедшие. В этом случае растить и воспитывать детей должно государство. Оно позаботится, чтобы одинокий ребёнок был одет, накормлен, чтобы ему было где жить. Семья, хоть бы и негодная, для ребёнка лучшее, поэтому государство отдаёт таких детей в семью к добрым людям, и они заменяют сироте родителей. Государство обязательно должно проверять, хорошо ли живётся ребёнку-сироте; не обижают ли его.


БОЛЬНОМУ РЕБЁНКУ ДОЛЖНА БЫТЬ ОБЕСПЕЧЕНА ДОСТОЙНАЯ МЕДИЦИНА
Больному ребёнку должны быть доступны все радости всё хорошее, что есть у здоровых детей. И все государства-члены ООН дали слово постараться вылечить таких детей.
Когда болезнь неизлечима, государства обещали выделять деньги на специальные школы, где слепых научат читать, а глухонемых - гово­рить. Детям, у которых не действуют ноги, государство должно помочь приобрести специальную коляску, чтобы и такой ребёнок мог выйти из дому, погулять и даже заняться спортом.

четверг, 23 мая 2019 г.

Флешмоб до Дня Європи


Яскраво й весело пройшов вуличний флешмоб «Україна – це Європа», організований бібліотекою з учнями ЗОШ №8. Щоби привернути увагу перехожих, учасники флешмобу намалювали один на одному прапори країн Європи, надули повітряні кульки жовто-блакитного кольору, що стало символом прагнення України до євроінтеграції.
Голосно промовляючи «Ми – українці! Ми – європейці! Рівність, свобода, братерство у серці!», пройшлися однією з головних вулиць міста, привертаючи до себе увагу перехожих. Намалювали на кульках літери, відтворивши назву й ідею флешмобу, й зробили спільне фото, помістивши у центрі учасників, що представляли Україну й Євросоюз, як символ єдності. Флешмоб привернув увагу оточуючих завдяки своїй яскравості й емоційному підйому учасників.









Акція до Дня слов’янської писемності




24 травня, в День слов’янської писемності і культури, на юнацькому абонементі читачам запропонували замислитись, скільки часу крадуть в нас соціальні мережі,  згадати про книгу й залучити до читання інших. «Змініть свій статус у соц. Мережі» - пропонувала акція-провокація від класиків, влаштована бібліотекою.  Статус пропонувалася замінити на цитату відомого письменника, щоби показати  себе освіченою людиною і підштовхнути до читання друзів! Серед цитат, які були підготовані, найбільшу популярність отримали висловлювання сучасних українських письменників, як то Любко Дереша про те, що «Неможливих речей немає. є недостатня кількість спроб», або Марини Гримич про те, що  «Легко любити Батьківщину, коли їй добре. А треба любити її й тоді, коли їй погано. І не тікати від неї, а залишатися з нею в біді і радості, аж поки смерть не розлучить вас».
























вторник, 23 апреля 2019 г.

Дитячий детектив


Запрошуємо юних читачів  зануритись у яскравий, таємничий і захопливий світ дитячого детективу. Особливістю цього жанру є те, що злочини розслідують не поліцейські, а діти-підлітки, що робить цей жанр привабливим саме для дітей.


Головним героєм книги Андрія Кокотюхи «Гімназист і Чорна рука » є звичайний хлопець, учень 8 класу Першої зразкової гімназії міста Києва. Який, як кажуть, сам знаходить пригоди на свою голову. У першій зразковій гімназії все зразкове – окрім учнів.  І про гріхи кожного знає таємничий незнайомець, який називає себе Чорною Рукою і маніпулює учнями.  Гімназист Юрко розплутує загадкову справу про Чорну Руку, яка залякує усю гімназію. Багато хто вже поплатився. На гачок шахрая потрапляє і Юрко. Але на призначену зустріч шантажист не приходить, і хлопець потрапляє в жахливу пригоду, пов'язану із вбивством. Та це розслідування для Юрка стане скарбом, бо завдяки ньому він знайде справжніх друзів, побуває у закинутих будинках і  віч-віч зустрінеться зі справжніми злочинцями.

Ще один пригодницький детектив українського письменника Андрія Кокотюхи  «Таємниця підводного човна»  - це третя частина популярної детективної серії з життя сучасних школярів, що полюють за скарбами.  Це київські хлопці Данило й Богдан, їхня приятелька Галка з Полтавщини та незмінний член безстрашної команди, бойовий африканський страус на ім’я Футбол. Вони шукали й знаходили скарби по всій Україні — на землі і під землею. Тепер на часі — підводні пригоди. У Криму, на темному дні загадкової бухти, лежить «Сом» — один із перших підводних човнів Українського Чорноморського флоту. Майже сто років тому його затопила команда, щоб він не дістався ворогам. На борту «Сома» — справжній скарб, що може розкрити чимало таємниць і змінити уяву про один із героїчних епізодів нашої історії. Детектив захоплює з першої до останньої сторінки.
Герой  повісті Лесі Вороніної «Суперагент 000. Таємниця золотого кенгуру» — нездоланний Суперагент Гриць Мамай. Він розплутує найзагадковіші злочини, перемагає найпідступніших ворогів і рятує світ від неминучої загибелі, викривши міжнародну терористку бабусю-ніндзя. Кожен герой цієї повісті має свою особливість та перчинку. Гриць Мамай – такий собі український Джеймс Бонд, тільки з національним колоритом. За своєю суттю щирий українець, який володіє таємницями бойового мистецтва гопака, знає мову  давньоєгипетських ієрогліфів й має телепатичні здібності. Книга насичена подіями, сповнена блискучого гумору та іронії і «затягує» з першої сторінки.

Пригодницька повість «Дике літо в Криму» української письменниці Зірки Мензатюк  – це гостросюжетна історія про літні канікули на кримському узбережжі, про дружбу київської школярки Наталочки з татарськими ровесниками. Оселившись у наметі на дикому березі моря, допитлива п’ятикласниця зіткнеться з несподіваними небезпеками й загадками, потрапить у моторошні пастки. Образом-символом повісті є срібний татарський пояс – коштовна річ, яка передавалась від покоління до покоління і вважалась своєрідним оберегом людини. У татарів був звичай: коли дівчина виростала, батько дарував їй срібний пояс. То найкоштовніша  прикраса, без якої ніяк не обійтися. Без пояса не було в чому на люди вийти. Без пояса ніхто заміж не брав. Гульнарі дістався пояс, гідний султана: найкраще творіння її батька. Усе своє вміння, всі дідівські таємниці мистецтва філіграні майстер уклав у пояс-шедевр. Головним героям вдається відшукати спочатку світлину Гульнари, а потім і сам пояс. Та на своєму шляху їм доведеться подолати безліч перешкод.
 За свою книжку «Розумник» британська письменниця Кім Слейтер отримала десять літературних нагород. Сюжет такий: у місті Ноттінґем загинув безхатченко, та поліція цією справою не надто переймається. Кіран Вудз, допитливий школяр, який мріє стати журналістом і розслідувати злочини, береться самотужки з’ясувати, що ж трапилось насправді. І куди зникла його бабця, яка одного дня перестала навідуватись до них із мамою. Захоплива і водночас щемка розповідь, написана від імені особливого хлопчика, нікого не залишить байдужим. Вона про те, як нелегко буває жити у сім’ї, коли вітчим ображає маму, як почуваєшся, коли однокласники вважають тебе «не таким, як всі», і як це — бути бідним і втратити власну домівку... А ще — це історія про любов, яка здатна подолати всі труднощі і страхи. Історія, від якої — як не раз повторює сам головний герой — «тріскає серце».
Повість польської письменниці Мар’ян Орлонь «Остання пригода детектива Носика» – це історія для дітей від 6 до 10, однак навряд старших, бо останнім бракуватиме екшну та заплутаності розслідування. Головний герой, детектив Амвросій Носик, – хороший приклад того, як варто розбудовувати образ головного героя: «Пан Амвросій – детектив на пенсії, автор блискучої праці «На злодієві шапка горить», колись – гроза злочинців, а тепер – добродушний, привітний до світу дідусь». Амвросій живе у власному будинку із собакою Кубою, вирощує редиску і грає ввечері на флейті – така собі міс Марпл у чоловічій подобі. Щодня Носик купує у кіоску дві газети, розмовляє зі своїм собакою і сидить у парку – тобто робить всі ті речі, які пристало робити порядному детективу на пенсії. Все це триває, аж поки у місцевого годинникаря Ігнатія Братика не крадуть з крамниці музичну скриньку, яка належить аптекареві Метелику, – так, тут всі імена нагадують персонажів із «Незнайки» Носова. Звісно, всі сподівання – лише на Носика і його інстинкти першокласного детектива.
 У збірці Всеволода Нестайко «Неймовірний детектив» героями є два друга. Женя Кисіль і Вітасик Дорошенко, звичайні київські школярі, ніколи не думали, не гадали, що їм доведеться розплутувати загадкові злочини з присмаком містики. Проте хіба можна лишатися осторонь, коли поруч коїться неймовірний детектив? І коли допомоги потребують капітани міліції?.. Захопливі повісті відомого дитячого письменника Всеволода Нестайка запрошують юного читача приєднатися до карколомних пригод, взяти участь у розслідуванні й опинитися віч-на-віч із загадками, пояснення яких іще не знає сучасна наука. 

«Справа Для Квятковського. Африканська Маска» Юргена Баншеруса - перша книга серії дитячих детективів про Квятковського – юного детектива, що обожнює італійське морозиво із кафе Джованні, піцу та жуйки. Саме морозиво є найкращими ліками від смутку, коли ти почуваєшся кепсько, бо невдало написав у школі диктант. Та сьогодні похід до кафе вилився у нову детективну справу, адже у власника кафе Джованні купа неприємностей: зненацька вибухнув кавовий еспресо-автомат, зламалася морожениця, що виготовляла досконале морозиво, і все це якось пов’язано із дивною африканською маскою. На Квятковського чекають небезпечні пригоди, нічні засідки, переслідування злочинців замість тихих вечорів із книгами та домашніми завданнями.
«Зачіпки Детектива Нишпорки. Канікули Детектива Нишпорки» - дві нові книги польського дитячого письменника Ґжеґожа Касдепке про незвичайного детектива Нишпорку із агенції «Рожеві окуляри». У першій книзі юні читачі дізнаються, що навіть найпростіші речі можуть виявитися необхідними зачіпками для розслідування кримінальних або побутових загадок. Детектив завжди готовий прийти на допомогу своїм маленьким друзям та помічникам. Друга книга присвячена канікулам Нишпорки, які аж ніяк не могли пройти спокійно та нудно. Книга для допитливих читачів, що люблять розгадувати загадки та шукати відповіді.