Презентація-гра, присвячена Лесі Українці

Електрона гра «Дочка Прометея», присвячена Лесі Українці пропонує згадати головні факти з біографії видатної поетеси, її основні твори. Кожне питання має три варіанти відповіді, серед яких слід обрати вірну, що полегшує завдання для того, хто вирішив спробувати свої сили у грі. Передивитись та скачати гру можна за ссилкою:

https://docs.google.com/presentation/d/1ghPSvhE3Vu0FlR7cwvwhuhs-vmar-zuDdjkkMlx0_zw/edit?usp=sharing

До Дня Святого Валентина

До дня закоханих ми підготували пінг-понг вікторину. Вона пропонує серед представлених фото літературних героїв знайти пари поєднані коханням і автором, уява якого їх створила.

До 145-річчя від дня народження Лесі Українки

«Та, що вміла крізь сльози сміятись»

Літературно-поетичне свято

         «Ні, я жива! Я буду вічно жити!

         Я в серці маю те, що не вмирає» - ці поетичні рядки знає напевно кожен в Україні і навіть поза її межами. Авторка цих рядків мабуть й сама не знала, наскільки пророчими вони були. Написала їх Лариса Косач, яку увесь світ знає під ім’ям Лесі Українки.

         У родині поетесу називали по-різному: і Лариса, і Леся, і Зея, і Мишолосія. Якщо з першими двома іменами зрозуміло, то з іншими двома не дуже. Справа в тому, що Зея – це сорт кукурудзи, а поетесу називала так мати, порівнюючи її зі стебелиною кукурудзи, така тонка і тендітна. Мишолосія – це ім’я, яке складалося з двох імен Міша і Леся. Леся мала ще старшого брата, Михайла.

Їх в сім’ї й називали спільним іменем – «Мишелосіє» через нерозлучність.

  

 Якби Леся жила б в наш час, її б однозначно назвали дитиною індиго. Бо в дитинстві Леся була надзвичайно кмітливою та схоплювала все на льоту. До прикладу, дівчина навчилась читати ще в чотири роки, шестилітньою вона вже майстерно вишивала, а у дев’ять – написала свій перший вірш. «Цієї дитини торкнувся бог», - казали про неї. Про рівень її розвитку свідчить також і те, що всього у 19 років Українка написала підручник «Стародавня історія східних народів» для своїх сестер. Крім того, поетеса знала 9 мов. При чому казала, що французькою спілкується краще, аніж російською. Погодьтесь, що все це – і дійсно ознаки геніальності, адже далеко не кожному таке дано.

Мало хто знає, але попри все вищесказане, мати - Олена Пчілка, вважала свою доньку малорозвиненою. Про дитинство Лесі дуже цікаво розповідає документальний фільм Богдана Голеня, уривок з якого ми вам зараз покажемо:

Цікавий факт про рояль Лесі Українки

На Україні можливо знайти лише три справжні раритетні роялі і один з них належить Лесі Українці. Цей роль знаходиться у Колодяжному музеї.

У несприятливій для повнокровного розвитку України суспільній атмосфері, на межі ХІХ-ХХ століть родина Косачів вирізнялася своїми демократичними поглядами, плеканням національних традицій, всебічною освіченістю. Політична еліта того часу була представлена українською інтелігенцію: вченими, письменниками, громадськими діячами. Ці люди не бажали влади заради самої влади; не дерлися до управління за будь яку ціну. Вони мали свої переконання, які не змінювали під тиском зовнішніх обставин. Вони дійсно вболівали за Україну і їх метою було: зробити Україну самостійною, розвинутою країною вільних людей. Багато російських істориків (В. Татищев, М. Карамзін, М. Ломоносов) поширювали думку, що Малоросія - споконвічна російська земля, яка не має ні власної історії, ні мови, ні культури. Тож дуже важливим було започаткувати національну історіографію. 

Дядько Лесі, Михайло Драгоманов досить плідно цьому сприяв через свої наукові публікації. Він був членом товариства «Громада», об'єднання, створеного для пробудження свідомості національної інтелігенції до пізнання української історії, культури, народного побуту, права. Він виступав на захист української мови та культури. Причому робив це на міжнародному рівні. На Паризькому літературному конгресі Михайло Драгоманов зачитав доповідь «Українська література, заборонена російським урядом», у якій різко засудив Емський указ.

         Виховуючись у такому середовищі, Леся не могла не зазнати його впливу на формування власних поглядів, уподобань, життєвих настанов. Її громадянська свідомість, національна гідність, демократичні позиції були закладені саме в родинному колі.

         І свій псевдонім Лариса Косач запозичила в дядька – Михайла Драгоманова. Це він підписувався як «Українець». А оскільки Леся дуже любила свого дядька і захоплювалась ним, то вирішила в чомусь бути схожою на нього. Псевдонім «Українка» з’явився, коли дівчині було всього тринадцять. Можливо, він був обраний на основі дитячої наївності та палкої любові до дядька, проте в історію Лариса Косач увійшла саме як Українка. А Лесею її лагідно називали в сім’ї, тож не дивно, що тверде «Лариса» вона замінила на тендітне та ніжне «Леся».

 Доля дуже рано навчила Лесю Українку мужності. Вона змушена була змагатися з тяжкою хворобою все життя. Але вона писала:

 

Потрібна була неабияка мужність, щоб, всупереч тиску влади, писати про кривди рідного краю.   У Лесиному розпорядженні було не так багато засобів для боротьби. Але в неї було пристрасне слово, у неї був величезний митецький хист. Її полум’яні віршовані рядки мимоволі западали в серця і будили:

 

Мало хто знає, але Леся Українка ввела в нашу мову такі слова як «напровесні» та «промінь». І якщо перше ще можна зрозуміти як літературний неологізм, то друге – це ж уже навіть науковий термін! Дивно, адже зараз нам ці слова здаються цілком звичними. І в повсякденному мовленні ми однозначно віддамо перевагу слову «промінь» аніж його історичному попереднику «луч». А Олена Пчілка, мати Лесі, дала життя означенню, без якого просто не можна уявити нинішній мовний запас — слову «мистецтво». З її легкої руки в нашій мові прижилися також «переможець», «палкий» та інші слова.

         Недаремно поетесу стали величати Дочкою Прометея. Нести людям вогонь просвіти, вогонь своєї любові, жар свого невтомного слова було справою всього її життя. Але навіть у хвилини найтяжчої душевної муки вона незбагненна у своїй внутрішній силі і величі. Бо життєве кредо Лесі Українки — сміливо творити свій шлях серед будь-яких незгод, змагатися з долею, не впадати у відчай під її ударами:

Леся Українка пішла шляхом Кобзаря. Вона прагнула створити образ духовно могутньої людини-борця, здатної втілити в собі дух епохи.

Але, крім того, що вона була видатною поетесою, вона була ще й людиною, дочкою своєї матері, просто жінкою. І в особистому житті в неї теж були і злети, і падіння. Вона любила двох чоловіків. І її родина не схотіла прийняти жодного з них. Бо один був важко хворим, а другий, з погляду Лесиної рідні – жебраком; до того ж він був набагато молодшим за Лесю. І ми хочемо, щоби ви сьогодні побачили й таку Лесю Українку: не войовничу поетесу, а ніжну, тендітну, люблячу жінку. І допоможе нам в цьому документальний фільм студії ВІТАЛіз серіалу «Гра долі» «Вір мені. Леся Українка»:

 

Мало хто знає, але Сергій Мержинський, не відповідав Лесі взаємністю. Він сприймав їхні стосунки як дружні, а то й ділові.   

І коли Українка йому освідчилась, холодно відповів «Ні…» Але нічого не змінюється: кохання до цього чоловіка стає любов’ю до його думок, його ідей. І, навіть відходячи у кращий світ, Мержинський, замість очікуваних слів освідчення, прохав Лесю попіклуватись про інакшу жінку, яку він насправді кохав.

         Леся Українка прожила життя, сповнене невимовних страждань і гіркоти.  Але її творчість звучить оптимістично, в ній на повний голос пролунали життєрадісні мотиви сповнені віри в невичерпні сили народні. Поетеса живе серед нас, вона не вмерла, а тільки зробила крок у безсмертя:

 

Хворобливу і тендітну Лесю Франко назвав «єдиним мужчиною в нашому письменстві». Леся Українка прожила лише 42 роки. З них 30 років вона боролася зі хворобою. Життя великої письменниці спасати лікарі Єгипту, Греції, Німеччини та Австрії. Проте все було марно і хвороба отримала верх. Померла Леся Українка в 1913 році в Грузії, а була похована в Києві.

Мало хто знає, але в останні роки життя очі Лесі Українки набули надзвичайного блакитного кольору.   

Цікаво, що до того вони не мали настільки інтенсивного забарвлення. Цей факт дійсно дивував всіх довкола, адже очі поетеси були наче неземні. Про це згадує у своїх спогадах Лесина сестра Ісидора Косач-Борисова. Збереглась навіть фотографія – портрет Українки – зроблений саме в той період. Шкода, правда, що світлина чорно-біла, і ми не можемо розгледіти барв погляду поетеси.

         Про вшанування пам’яті Лесі Українки – уривок з відеофільму «Обличчя української історії. Леся Українка»:

У нашому рідному місті Краматорську також є вулиця імені Лесі Українки на Ясногорівці, бібліотека імені Лесі Українки на Васильївці. Але найкращим вшануванням її ім’я буде: читати і вивчати її творчість, втілювати у життя її переконання. І, звісно ж, нам хотілося б перевірити, наскільки добре Ви знайомі з творчістю Лесі Українки. І звернемось ми для цього до найпоетичнішого, найкрасивішого твору Лесі Українки в основі головного конфлікту якого лежить вічна суперечність між високим покликанням людини й тією буденщиною, яка часто руйнує поезію людської душі. Може, хтось вже здогадався який твір мається на увазі? Так, це – «Лісова пісня»

1. Що спричинило написання Лесею Українкою драми-феєрії "Лісова пісня"? (Почуття суму на чужині за рідним Поділлям.)

2. Як довго поетеса писала цю драму? (10-12 днів)

3. Чому Мавка пробудилася від сну? (Їі зачарувала мелодія Лукашевої сопілки.)

4. Якої пори року відбулася зустріч Мавки з Лукашем? (Навесні)

5. Що трапилося у взаєминах Мавки і Лукаша? (Вони покохали одне од-ного.)

6. Як звали Лукашевого дядька? (Лев)

7. Як Лукашів дядько ставився до Мавки? (Доброзичливо)

8. Про що Лісовик попередив Мавку? (Щоб вона не зналася з людьми.)

9. Як Лісовик ставився до Мавки? (Як дорідної)

10. Як Мавка називала Лісовика? (Дідусем)

11. У чому різниця у ставленні Лісовика до Мавки і Водяника до Русал-ки? (Лісовик не обмежував волю Мавки.)

12. Кого Мавка називає матусею? (Вербу)

13. Кого Мавка зве сестрицею? (Березу)

14. Плоди якого дерева Мавка називає "се кров моя"? (Калини)

15. Як Лукашева мати ставиться до Мавки? (Недоброзичливо)

16. Хто така Килина? (Молода сільська вдовиця)

17. Чи заможно жили Лукаш і Килина? (Ні)

18. Як Лукаш ставився до Килини у кінці драми? (Зневажливо)

19. Що трапилося з дядьком Левом? (Помер)

20. Чому було зрубано столітнього дуба? (Після смерті дядька Лева нікому було його оберігати.)

21. Чому Лукаш пішов з дому, блукаючи по лісу у вовчій подобі? (То Лісовик помстився йому за зраду Мавці.)

22. Що трапилося з хатою Лукаша? (Згоріла)

23. Чим завершується драма? (Лукаш гине.)

Кросворд "Пригадай зміст "Лісової пісні"

По горизонталі:

1. Ім'я дядька головного героя драми. (Лев)

2. Місце, де відбуваються події драми. (Ліс)

3. Пора року, коли розвиваються події твору. (Весна)

4. Місце проживання міфологічних водяних істот. (Озеро)

5. Головна героїня драми. (Мавка)

6. Головний герой твору. (Лукаш)

7. Музичний інструмент, гра на якому зачарувала Мавку.  (Сопілка)

8. Міфологічний господар лісу. (Лісовик)

9. Міфологічна водяна істота. (Русалка)

10. Дружина Лукаша. (Килина)

11. Міфологічний господар озера. (Водяник)

По вертикалі: у виділених вертикальних клітинах при правильному заповненні горизонтальних рядків читаємо: "Лісова пісня".

 

Вікторина "Впізнай героя драми за цитатою"

1. Я звик волю шанувати. (Лісовик)

2. ...Усякі скарби з лісу йдуть... (Дядько Лев)

3. І що нам з того лісу за добро? (Килина)

4. Ну, як таки, щоб воля - та пропала, Се так колись і вітер пропаде! (Мавка)

5. Щоб наші людські клопоти збагнути, то треба справді вирости не в лісі. (Лукаш)

6. Не задивляйся ти на хлопців людських. (Лісовик)

7. Я понесу тебе в зелені гори,- ти ж так хотіла бачити смереки. (Перелесник)

8. Я вберу тебе, мов королівну, в самоцвіти! (Лукаш)

9. А чи не годі вже того грання? Все грай та грай, а ти, робото, стій? (Мати Лукаша)

10. А я не знаю нічого ніжного, окрім берези... (Мавка)

11. Як буду вмирати, то прийду, як звір, до лісу,- отут під дубом хай і поховають... (Дядько Лев)

12. Йому квітки та співи в голові! (Мати Лукаша)

13. Ой, ті люди з-під стріх солом'яних! Я їх не зношу! Я не терплю солом'яного духу! (Русалка)

14. Чи ж то ганьба, що маю серце не скупе? (Мавка)

15. Кохання - як вода,- плавке та бистре,

рве, грає, пестить, затягає й топить. (Русалка)

16. ...А все ж я мушу признатися - таки старого шкода, бо він умів тримати з нами згоду. (Куць)

17. Ти б іще зібрав сюди усіх відьом із лісу. (Мати Лукаша)

18. ...А ти бідуй з свекрушиськом проклятим,- ні жінка, ні вдова - якась покидька! (Килина)

19. Я, жінко, бачу те, що ти не бачиш... Тепер я мудрий став... (Лукаш)

Вікторина "Хто і про кого говорить?"

(Портретні риси та характеристики устами персонажів драми.)

1. А чом же в тебе очі не зелені? (Лукаш про Мавку)

2. У тебе голос чистий, як струмок... (Мавка про Лукаша)

3. Чудна у тебе мова, але якось так добре слухати... (Лукаш про Мавку)

4. Ся жінка хижа, наче рись. (Мавка про Килину)

5. ...То було таке покірне, добре, хоч прикладай до рани... (МатиЛу-каша про Мавку)

6. Ну, дівонько, хоч ти душі не маєш, та серце добре в тебе. (Дядько Лев про Мавку)

7. Уже таких відьом, таких нехлюй, як ти, світ не відав! (Килина про ма-тір Лукаша)

8. Не можеш ти своїм життям до себе дорівнятись. (Мавка про Лукаша)

9. ...Я не люблю її - вона лукава, як видра. (Мавка про Килину)

10. Тобі б усе ганяти по шурхах з приблудою, з накидачем отим! (Мати Лукашеві про Мавку)

11. Ну, вже й невісточка! І де взялася на нашу голову? (Мати Лукаша про Килину)

12. ...А все ж я мушу признатися - таки старого шкода, бо він умів три-мати з нами згоду. (Куць про дядька Лева)

13. Бач, їм така невістка не до мислі... Вони не люблять лісового роду. (Лукаш про свою матір)

14. Ой, як же плаче серце по тобі, єдиний друже мій! {Мавка про покій-ного дядька Лева)

Тести до драми

1. Лукаш причарував Мавку...

а) грою на скрипці;

б) піснею;

в) грою на сопілці.

2. Дядько Лев - це...

а) лісник;

б) сільський крамар;

в) брат матері Лукаша.

3. Дядько Лев ставився до Мавки...

а) як до людини, з повагою;

б)зневажливо; в) байдуже.

4. Мати Лукаша ставилась до Мавки...

а) прихильно;

б) вороже;

в) байдуже.

5. Килина - це...

а) родичка Лукаша;

б) молода вдовиця;

в) сестра Мавки.

6. Лукаш одружився з...

а) Мавкою;

б) Русалкою;

в) Килиною.

7. Перелесник - це...

а) сільський хлопець;

б) лісова істота, вродливий юнак;

в) син дядька Лева.

8. Перелесник залицявся до...

а) Мавки;

б) Килини;

в) Русалки.

9. Дядько Лев...

а) виїхав до міста;

б) загинув від нещасного випадку;

в) помер.

10. За життя дядько Лев оберігав...

а) красуню березу на подвір'ї;

б) старого дуба;

в) розкішну калину на узліссі.

11. Лукаш став байдужим до Мавки, тому що...

а) Мавка зрадила його;

б) він покохав Килину;

в) він піддався сірим буденним обставинам життя.

12. У кінці драми Лукаш...

а) покинув ліс назавжди;

б) став жити з Мавкою;

в) загинув.

Відповіді: 1 в), 2 в), 3 а), 4 б), 5 б), 6 в), 7 б), 8 а), 9 в), 10 б), 11 в), 12 в).

Конкурсна гра "Перевір свою пам'ять"

Продовжіть цитату.

1. "Нічка коротка - довга розлука...

Що ж мені суджено - ... (щастя чи мука?")

2. "Не гідна ти дочкою лісу зватись! Бо в тебе дух не вільний лісовий, а... (хатній рабський!")

3. "Мій жаль спадає, наче... (мертвий лист...")

4. "Минай людські стежки, дитино, бо там не ходить воля,- там... (жура тягар свій носить.")

5. "Ну, дівонько, хоч ти душі не маєш, та ... (серце добре в тебе.")

6. "Не зневажай душі своєї цвіту, бо ... (з нього виросло кохання наше!")

7. "Не задивляйся ти на хлопців людських, се... (лісовим дівчатам не-безпечно...")

8. "Он бачиш, там питає дика рожа: "Чи я хороша?"" А ясень їй киває в верховітті: ... ("Найкраща в світі!")

9. "Ну, як таки, щоб воля - та пропала? Се... (так колись і вітер пропаде!")

10. "Покинула високе верховіття і... (низько на дрібні стежки спустилась.")

11. "...Не можеш ти своїм життям... (до себе дорівнятись.")

12. "Дурний Лукаш, що проміняв на тебе; бо то було таке покірне, до-бре, хоч... (прикладай до рани...".)

13. "До кого ти подібна? До служебки, зарібниці, що працею гіркою ... (окрайчик щастя хтіла заробити...")

Леся Укpаїнка оспівує в своєму твоpі духовну кpасу. Втіленням цієї кpаси є насампеpед Мавка, головна геpоїня дpами. Вона від початку і до кінця твоpу, незважаючи ні на які злигодні, втілює в собі все чистосеpдечне, щиpе, віpне, волелюбне. Дpама-феєpія актуальна і в наш час. Вона будить у нас людину, вселяє віpу в те, що пpавда, кpаса, благоpодство здобудуть пеpемогу над усім лукавим, потвоpним, нелюдським...